Для чого дитині потрібен дитячий садок?

Виховання в дитячому садку надає безліч можливостей. 

По-перше, це отримання самостійності. Дитина значно швидше і лег­ше опанує навички самообслуговування, навчиться їсти, одягатися і роздягатися, прибирати за собою. 

По-друге, неабияку роль у розвитку дитини відіграє дитяче оточення Це особливо важливо для перших і єдиних дітей в сім'ї. Діти вчаться взаємодіяти з іншими на основі домовленості, стримувати особисті бажання, ділитися тим, що мають самі. Це відбувається без повчань дорослих, лише за рахунок спілкування з іншими дітьми. 

По-третє, садок допомагає дитині позбавитися від егоцентричних на­станов (прагнення дитини судити про все, що відбувається, з власної позиції і заперечувати всі інші). Дошкільнята, що відвідують дитячий садок, здатні враховувати позицію і думку іншого вже в чотири роки, в ситуації ж сімейного виховання егоцентричні настанови зникають лише в 5–6 років, інколи можуть зберігатися і до 7–8 років. 

Ці психологічні моменти особливо важливі для формування осо­бистості дитини. Але не слід забувати і про медико-педагогічні аспекти: режимне харчування, відпочинок, прогулянки, заняття, забезпечення нор­мального догляду і нагляду.

Не тільки батьки, але й працівники дитячого садка не повинні заплю­щувати очі на те, що у дитсадівської системи виховання є і свої мінуси. І заняття, і режим тут розраховані на усереднену вікову норму, вони не враховують індивідуальних особливостей і стосунків дітей. Напевно, бага­то батьків стикалися з проблемою важких вранішніх прокидань або скарг дитини на болісне перенесення деяких режимних моментів (наприклад, тихої години) або нелюбимої їжі.

Іншим мінусом можна вважати нерідко недбайливе ставлення персоналу дитячого садка до своїх службових обов'язків. Крім того, вихователь
і няня розподіляють свою увагу між усіма дітьми в групі, вони керуються
інтересами більшості та вимогами адміністрації. Тому у вихованні дітей
дорослі інколи вдаються до використання агресивних прийомів, що завдає
серйозної шкоди розвиткові особистості дитини.

Слід також узяти до уваги стресовість ситуації, коли дитину вимушено відривають від домашньої обстановки і звичного оточення. Малята ще не можуть мислити в часовій перспективі й сприймають кожну розлуку з рідними, з мамою як безповоротну втрату. Цей дискомфорт триває доти, поки дитина не засвоїть новий для неї алгоритм зустрічей і розставань, не звикне до вихователів і дітей. Вихователеві потрібно пам'ятати, що дитина не завжди швидко й безболісно звикає до шуму, безлічі людей, а примушу­вання ходити туди, де малюк відчуває себе дискомфортно, підриває в його душі віру в батьківську любов. Це аж ніяк не перебільшення, хоча дорослі не завжди розуміють драматичність цього моменту в житті дитини.

Полегшити процес звикання дорослі можуть двома Шляхами. Дитина повинна знати з першого дня, що вона буде відвідувати садок. Головна складність тут – витримати характер і не піддатися на провокації малюка.

Другий шлях полягає у домовленості з адміністрацією дитячого садка про необхідність тимчасового перебування мами в садочку. Зрозуміло, що в даному випадку обов'язково слід дотримуватися всіх санітарних вимог закладу. При цьому мама може перебувати в групі стільки часу, скільки буде потрібно для того, щоб дитина остаточно освоїлася і навчилася обходитися без її підтримки. Для цього може знадобитись тиждень, а може – місяць, але потім дитина буде спокійно залишатися в дитячому садку.

Потрібно роз'яснити батькам, що ліберальні дії лише посилюють ситу­ацію дискомфорту. Якщо сидіти в роздягальні, слухаючи крики своєї дити­ни, або чергувати декілька днів перебування в садку з тижнем перебування вдома, скоротити час перебування в дитячому садку до двох-трьох годин на день, то ситуація Ще більш ускладниться для дитини, для батьків і для персоналу дитячого садка.

Очевидно, десь у підсвідомості у нас укорінилося: якщо дитині випов­нилося три роки, то їй треба йти в дитячий садок. Там вона краще буде роз­виватися, у неї з'являться друзі... Словом, дитячий садок – необхідність, без нього не обійтися.

Але, віддавши дитину в дитячий садок, батьки починають відчувати сильне занепокоєння.

Їм здається, що їх малюка просто підмінили.

Він став поводитися так, ніби йому ще не виповнилося три роки. Майже розучився говорити. З будь-якого приводу влаштовує істерики, причому по декілька годин поспіль. Знову стали мокрими штанці. Нічого не їсть і погано спить. Та ще полохливий як ніколи. Він боїться навіть своєї тіні. А ще... не хоче ходити в дитячий садок. Упирається, коли насильно тягнеш. Розлучається з плачем, голосячи, що його вже ніхто не любить, що він обіцяє бути хорошим, лише б поруч була його мама. Голосить так, що щемить серце. Малюк, який нещодавно вимагав «я сам», втручаючись у всі дорослі справи, знову мріє про опіку і, «молячи» про неї, наче увесь час прохає батьків про допомогу. Про такі симптоми дуже часто розпові­дають батьки.

У садку ж новачок цілий день сидить один, не розмовляючи навіть з ви­хователькою, весь настовбурчений, наче горобець, уп'явшись поглядом у вхідні двері. Тільки скрипнуть двері, і він уже мчиться до них з такою швидкістю, наче хтось женеться за ним. Постоїть, побачить, що прийшла не мама, і знову сідає, знову чекає. У перший день хоч якось можна відвер­нути його увагу новими іграшками, але потім не діє і це. Він кидає їх, наче вони йому не потрібні.

З дитиною щось відбувається, ніби розпочався зворотний процес у розвитку. Спостерігається регрес у всьому досягнутому: у мовленні, навичках, уміннях, грі. І все це лише за тиждень. Що ж буде, якщо малюк деякий час відвідуватиме садок: перетвориться знову на новонародженого? А далі? Можливо, дитина просто захворіла? Підхопила якусь інфекцію, що вплинула на неї так сильно? У неї і справді нежить. А вчора була температу­ра... Чому їй став таким немилим дитячий садок? Вона ж сама твердила, що їй нудно, вона сама хотіла грати з дітьми. Може, вона тільки удавала, що хоче до дитсадка. Дуже часто вихователі чують це від батьків. Тож не тільки дитина, але й батьки потребують допомоги, поради.

«Підмінили»... Але тільки не малюка, а життя і обставини. Зазвичай, у дитини незабаром поведінка зміниться, адже вона просто адаптується, пристосовується до садка.

Адаптація зазвичай протікає складно, з масою негативних зрушень у дитячому організмі. Ці зрушення відбуваються на всіх рівнях, у всіх системах. Однак нагадуємо, що дорослим зазвичай доводиться мати справу лише з надводною частиною айсберга – змінами в поведінці дитини.

Якби вдалося порівняти всю силу стресу, що відчувається малюком у період адаптації до організованого колективу, із силою стресу космонав­та, що вирушає в політ, результати б приголомшили. Вони були б просто ідентичні. Уявляєте?!

Придивіться уважніше до дитини: малюк у цей час перебуває в особли­вому «третьому стані» між здоров'ям і хворобою. Але постійно перебувати в «третьому стані» не можна. Якщо вираженість стресу в дитини мінімаль­на, незабаром усі забудуть про негативні зрушення адаптаційного процесу і про те, що непокоїть сьогодні. Це свідчитиме про легку або сприятливу адаптацію.

Якщо вираженість стресу велика, у дитини може трапитися зрив як наслідок несприятливої чи складної адаптації.


Узагальнивши спостереження за дітьми, які приходили до дитячого адка, можна скласти емоційний портрет новачка в організованому дитя- / чому колективі.


Рекомендації та поради: 

До вступу дитини в садочок рекомендується неодноразові короткочасні екскурсії до групи та знайомство з педагогами. Краще, якщо ці відвідування будуть відбуватися у вечірній час. Це допоможе зняти емоційну напругу та встановити контакт з педагогом як батькам, так і дітям.

1.Необхідно розповісти педагогам про індивідуальні особливості дитини: його  

темперамент, характер, звички, улюблене заняття, переваги в їжі і т.д. Також слід повідомити про те, як, яким чином батьки реагують на неадекватну або небажану поведінку дитини. Наприклад, коли він капризує, сердиться або пустує.

2. Педагоги повинні бути ознайомлені з особливостями режиму дня малюка в сім'ї, коли і як він засинає, просинається, як відбувається годування, чи супроводжується воно особливим ритуалом,як організовується неспання дитини?

3. Для педагога буде цікавою інформація про сформовані або несформовані культурно-гігієнічні навички (чи вміє дитина самостійно та акуратно їсти, одягатися, роздягатися, користуватися носовою хустинкою).

4. Слід розповісти вихователеві й про те, як формувався досвід спілкування дитини з дорослими та однолітками, яке коло її спілкування (чи вміє бути доброзичливим, чи грається разом або поряд з іншими дітьми,ю чи знає та використовує необхідні правила для встановлення та підтримки контакту з дорослими, так і з дітьми).